За лаштунками саміту в Китаї: чому Путін може вважати його успішним

За лаштунками саміту в Китаї: чому Путін може вважати його успішним

З’явившись поруч із Трампом і Сі Цзіньпіном, Путін продемонстрував, що може бути прийнятий провідними світовими державами, не йдучи при цьому на жодні компроміси щодо питання війни.

“Це кінець ізоляції, яку – принаймні з боку Заходу – намагалися нав’язати йому після повномасштабного вторгнення”, – зазначає Анджела Стент, експертка з питань Росії та старша наукова співробітниця Американського інституту підприємництва.

При цьому видання зазначає, що ця тристороння зустріч, по суті, стала дипломатичним спектаклем, який дозволив Росії постати в більш значущому статусі, ніж вона має насправді. За рівнем економічного впливу, чисельністю населення та більшістю інших ключових показників Росія поступається як Сполученим Штатам, так і Китаю. Єдиний серйозний виняток – якщо не брати до уваги величезну територію та запаси природних ресурсів – це ядерна зброя. Росія володіє найбільшим у світі арсеналом, який дістався їй у спадок від Радянського Союзу, і Володимир Путін подбав про те, щоб усі присутні це усвідомили – принісши з собою на зустріч “ядерну валізку”.

Як зазначає NYT, у минулому президенти США з обережністю ставилися до того, щоб надавати легітимність автократам, які активно виступають проти інтересів США, проте Трамп погодився на зустріч із Путіним, не вимагаючи при цьому жодних попередніх зобов’язань щодо України.

На прес-конференції, що відбулася після цього, Путін заявив, що вони з Трампом поділяють спільний підхід до “цивілізаційних цінностей” і мають “схожі погляди”, пославшись на недавню дискусію про демократію.

За словами Анджели Стент, Трамп і Путін, судячи з усього, поділяють думку про те, що у світовій політиці є лише “кілька по-справжньому серйозних гравців”, чия думка дійсно має значення.

“Трамп – зовсім інший президент, – каже вона. – Йому комфортно перебувати в компанії авторитарних лідерів. При цьому він явно не прагне демонструвати близькість до американських союзників – ні в Європі, ні в Азії”.

Протягом багатьох років однією з головних цілей правління Володимира Путіна було подолання занепаду російського впливу, що настав після розпаду Радянського Союзу, зазначає NYT:

“Путін сприймав втрату Москвою колишньої могутності як щось принизливе; його вкрай ображало те, що американські посадовці ставилися до нього як до лідера другого ешелону. Протягом більшої частини 1990-х і 2000-х років американські лідери не сприймали Москву як силу, з якою треба рахуватися або якої варто побоюватися на світовій арені”.

З роками він дедалі більше прагнув покласти край так званому “однополярному світу”, де, на його думку, несправедливо домінують Сполучені Штати. Ця політика, продиктована почуттям ущемленості, підживлювала його дедалі зухваліші й кровопролитні спроби відновити могутність Росії, підкреслює NYT.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Автор admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *